Використання вчителів не за призначенням. Прибираємо місто.

Директор однієї із шкіл міста Харкова звернулася з проханням надати юридичну довідку. Мова йде про систематичне використання вчителів як рабської сили для прибирання території, яка навіть не знаходиться поряд зі школою. 

Директор відмовляється виконувати розпорядження районної державної адміністрації, відповідно до якого вона повинна була послати вчителів на прибирання міського парку. 

Нажаль, такі випадки не є поодинокими, коли вчителів намагаються використовувати не за «призначенням». Нерідко вчителі та керівництво школи через «вмовляння» вищого керівництва змушені виконувати ці роботи всупереч їхнім бажанням. Такі дії представників органів влади чи самоврядування є не законними. 

Звернемось до законодавства України. 

Відповідно до п. 83 Положення про загальноосвітній навчальний заклад (Постанова КМУ від 27.08.2010р. № 778, в редакції від 27.09.2016р.) "Не допускається відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків крім випадків, передбачених законодавством. Залучення педагогічних працівників до участі у видах робіт, не передбачених робочим навчальним планом, навчальними програмами та іншими документами, що регламентують діяльність навчального закладу, здійснюється лише за їх згодою". 

Ще більш категоричною є стаття 43 Конституції України: "Використання примусової праці забороняється". 

Тому прийняття таких рішень у формі наказів чи розпоряджень органами державної влади чи самоврядування є незаконними, оскільки норми цих документів суперечать чинному законодавству. Розумним у таких ситуаціях було б організовувати спільні толоки шляхом проведення громадських акцій із запрошенням усіх бажаючих. 

Вчителі не раби і не кріпаки!

Права людини для дільничних офіцерів поліції

Після підготовки патрульної поліції міста Хмельницького, протягом літа мав нагоду приймати участь у проведенні тренінгів з навчальних курсів "Права людини. Верховенство права. Конституціоналізм" та "Взаємодія поліції та суспільства" в рамках реформування служби дільничних офіцерів поліції в Хмельницькій області.

Понад 140 діючих дільничних від сержантів до майорів проходили перепідготовку в обласному центрі. Особливістю навчання було те що, на відміну від патрульних де 95% були новонабрані, всі дільничні вже працюють в системі МВС від 1 – до 15 років, - в аудиторії знаходилися поліцейські із званнями від сержантів до майорів.
Тому перед початком навчання мали місце думки «чи потрібно це їм?», «чи зможуть вони змінитися?», «чи усвідомлять вони розуміння і беззаперечність дотримання прав людини, необхідність вчитися працювати з громадою, служити суспільству…..»
Проте всі сумнівні питання миттєво відпали із початком занять першої групи. Абсолютна більшість дільничних офіцерів поліції у нашій області із зацікавленістю і розумінням віднеслася до курсів, які я їм викладав.
Заняття були цікавими, жвавими. Дільничні офіцери поліції виявилися активними й допитливими із високим рівнем мотивації й розумінням та усвідомленням тих змін що відбуваються сьогодні у поліції.
Особливо популярним серед дільничних виявився курс «Взаємодія поліції та суспільства». Враховуючи сучасні вимоги до діяльності поліції, зміни в системі, міжнародний світовий досвід, ми навчалися й розвивали підходи вміння працювати для громами, в громаді, з громадою. Дуже важливо що правоохоронці усвідомлюють, що сьогодення вимагає перехід поліції (колишньої міліції) від карально-репресивного органу якого просто боялося суспільство, яким лякали суспільство, - до органу, який служить суспільству, працює на громаду, забезпечуючи порядок і спокій, дотримання прав і свобод людини, надає послуги і допомогу.
Звичайно у них є багато проблем, починаючи від матеріально-технічного забезпечення й рівня заробітної плати до величезної кількості посадових обов’язків своїх і супутніх.
Проте важливим є той факт що абсолютна більшість із них усвідомлює необхідність змін в правоохоронні системі, готова до них й сприймає як належне та необхідне. І це не може не радувати.
Одне лише насторожує. Тільки б реформам у МВС не дали відмашку назад...

До питання репетиторства в освіті ...

Термін «репети́тор» (repetitor) походить з латинської й перекладається як той, що повторює. Репетитор – це, як правило педагог, який має високий рівень знань з певного предмету, вміє передати ці знання учням, які їх у подальшому можуть ефективно використовувати для своїх потреб.

  Репетитори, у буквальному розумінні цього слова, з’являються із потребою суспільства в освіті ще у стародавні часи. Протягом століть репетитори навчали й виховували майбутніх правителів й воєначальників, мислителів й філософів, художників та поетів, тощо… Варто зазначити, що й самі репетитори були, як правило визначними постатями свого часу і було їх не так багато.

   Сьогодні репетиторство в Україні досить поширений і популярний рід занять. Виною тому є закони ринку, - в нашій державі є значний попит на репетиторство і, відповідно, є ціла «армія» репетиторів.

   Чому люди звертаються до репетиторів?

   По-перше, дитині можуть важко даватися ті чи інші предмети, чи вона довго хворіла й була відсутня тривалий час на заняттях, не засвоїла матеріал певної теми, тощо.

   По-друге, батьки наймають репетитора з іноземної мови чи іншого предмету, тому що хочуть щоб їхня дитина мала більше знань, краще вміла розмовляти й спілкуватися англійською чи іншою мовою, чи взагалі вивчають із репетитором іноземну мову, яку не викладають у даній школі, тому що планують подальше навчання своєї дитини у іншій державі, наприклад у Польщі (досить популярне явище у нашому місті).

   По-третє, репетиторів наймають для учнів 10-11 класів для підготовки до здачі ЗНО. І більшість батьків це змушені робити, оскільки: зміст програми з кожного предмету що виноситься на ЗНО складається з питань за весь курс, по суті з 5, 6 чи 7-го класів й потрібно актуалізувати й повторити цей матеріал; зміст програм на ЗНО не відповідає змісту навчальних програм у школах, особливо, якщо учень вивчав предмет не на профільному рівні. Як показує статистика коло 70-80% випускників ходять на індивідуальні заняття до репетиторів для підготовки до ЗНО.

   Оскільки існує попит, то вчителі, іноді студенти й викладачі ВНЗ надають зазначені послуги. Основною причиною погодження на надання таких послуг є низький рівень оплати праці вчителя в Україні.

   На цьому фоні існує також таке ганебне явище як «примус до репетиторства», коли вчитель занижує учням оцінки й усіма іншими «цікавими» способами доводить батькам дитини, що тільки індивідуальні заняття можуть спасти ситуацію і тільки з ним. Й ситуація з успішністю такої дитини змінюється на очах, як тільки гроші з кишені батьків потрапляють у кишеню такого «горе-вчителя». Звичайно такі дії педагога є не допустимими, як і його перебування у навчальному закладі на цій посаді…

   Якщо вчитель фахівець своєї справи, то на заняття до нього стоїть черга на запис не лише з учнів школи де він працює, а й з інших навчальних закладів міста.

   Що у першому що у другому випадках, вчителі працюють чи індивідуально, чи з парами, чи з групами учнів й визначають вартість своєї праці в залежності від своїх здібностей, конкуренції, результативності, тощо.

   Беручи гроші за навчання учнів, педагоги порушують законодавство України, не залежно від того чи вони займають у себе вдома чи у школі, оскільки отримують доходи і не сплачують з них податки.

   Одним із цивілізованих й корисних для педагога шляхів який займається репетиторством «професійно» по 3-5 годин кожен день є державна реєстрація фізичної особи підприємця за спрощеною системою оподаткування й реєстрація платника податків.

   Перевагами такої реєстрації є:

   - Право офіційно займатися підприємницькою діяльністю по наданню освітніх послуг й спокійно спати;

  - Можливість погодинної офіційної оренди приміщень у школі чи в інших закладах (погодинна орендна плата є досить не високою й може становити в середньому коло 100 грн. на місяць);

  - Сплачуючи єдиний соціальний внесок як приватний підприємець, вчитель здійснює додаткові відрахування у пенсійний фонд, й по досягненні пенсійного віку його пенсія буде на багато більшою, оскільки за сьогоднішнім пенсійним законодавством на розмір пенсії впливає загальний трудовий стаж у повних роках й надходження у пенсійний фонд від доходів особи. Зареєструвавшись приватним підприємцем людина буде платити податки фактично із двох зарплат й отримуватиме 2 пенсії.

Ціна питання (станом на вересень 2016р.):

1) Ставка єдиного податку – від 1 до 10% від мінімальної заробітної плати (м.з.п.) – до 138 грн. 80 коп. на місяць;

2) Єдиний соціальний внесок – 22% від м.з.п. – 319 грн. на місяць.

   Якщо вчитель займається 20 днів на місяць по 4-8 учнів в день із оплатою від 75 грн. з особи варіант організації своєї праці шляхом реєстрації фізичної особи підприємця є очевидним виграшом як сьогодні, так і особливо у довгостроковій перспективі.

 Заняття репетиторством із порушенням норм чинного законодавства визнається як «порушення порядку зайняття господарською діяльністю» й може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення чи злочин й за такі дії передбачена адміністративна (ст. 164 КУпАП), чи кримінальна (ст. 202 ККУ) відповідальність у формі штрафних санкцій від 20 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами до 2-х років, або обмеженням волі до 2-х років.